На гостину приїду я в село Лемеші,
Де хатина батькі́вська ще сумує в тиші́,
Де йдуть спомини теплі, де ще пам'ять жива,
Хоч подвір’я колишнє покриває трава.
Біля тину старого ще криниця стоїть,
Ланцюжок на цямрині та відерце висить.
А в криниці холодна і джерельна вода,
Життєдайна й прозора аж до самого дна.
Тин старий похилився й поросли бур’яни,
Зажурилась хатина, в ній снують павуки.
І садок край городу пагінцями заріс,
Лиш калина червона хилить кетяги вниз.
Ще батьки посадили, щоб весною цвіла,
І щоб рясно родила, й смаковита була.
Не зламав її вітер і не стер часу плин,
Вона й досі ще родить, похилившись на тин.
Та ні, то просто землячка.. Я її навіть не знаю. Її батьки родом були із сусіднього села. Виставила на ФБ світлини, от мене ця і надихнула.. Дякую за відгук!
