Нескорена, нездолана держава,
Шматочок неба у душу моїй
Ще сотні літ цвістиме слава
Й безсмертя у пісні твоїй.
Не заблукаєш у темряві ночі
Так страшно й тривожно коли,
Не засліпить обман ясні твої очі:
Ми станем до бою, ти тільки скажи!
Щастя з журбою більш не буде іти,
Бо ми підем боротись за тебе юрбою,
Щоб засяяла радістю й ти.
Сотні сердець, як сотні зірок
В цю мить, Україно, для тебе палають.
Знаю, в душі твоїй безліч дірок,
Та найважчі часи також минають.
Рани укриють блакитні волошки,
Горе розвіють вітри,
Україно, не згасай, почекай іще трошки,
А ми зробимо усе, щоб тебе зберегти!
