Ти і я. Все дуже просто.
Ти і я. Все зрозуміло.
І нікого (майже острів).
І літаєм – маєм крила.
Десь у світла павутинні,
Десь в стіжках пухнастих неба,
Ти і я – ми дві дитини.
І нічого більш не треба.
Ми помножені собою,
Теплим сонцем-живосилом,
Розпашілою весною,
Іскрами душі і тіла.
Ми скановані цим світом,
Диваки в руках фортуни ,
В наших рухах – барви квітів,
А в обіймах – часу руни.
А в словах – веселка тиші,
Молодий вродливий місяць.
Ти і я. Про нас напише,
Юний Нестор- літописець…