***
Уквітчана вулиця дивується:
Чому всі так спішать, турбуються,
Ніби нікого й не стосується
Моя незаймана краса?
І те, як з вітерцем цілуються
Зелено-білі паруса...
Заплакана верба схиляється.
Чому так тяжко люди маються?
Чому зі мною не вітаються?
Лиш вітер зачіску хита,
І невблаганно час минається
У себе обгорта літа...
Закохана берізка журиться:
Невже ніхто не любить вулицю?
В зелену свіжість не зануряться
Схвильовані людські думки?
Проте – і ця весна забудеться -
Так за роками йдуть роки.
Лиш яблуня стара всміхається -
із досвідом усе міняється -
Як тільки бджоли облітають все
І білим снігом цвіт впаде -
Плодами люди запишаються.
Лиш цього прагне все живе!
***
Гарно! 
дуже гарна лірика 
