Навіщо подивився тобі в очі?..
Побачити в них відблиски жалю
за все, що сталось, я уже не хочу.
Розгледів там краплину кришталю,
що тік тоді поволі з-під повіка,
коли ми розпрощалися навік,
бо сценам тим давно забракло ліку…
Те витримати може чоловік?
Відомо, за минулим ти сумуєш
і спогади ще спати не дають,
і вулицями все одна мандруєш,
пригадуючи свій буремний путь.
Не винайшли, на жаль, машину часу,
щоб у минуле раптом завітать.
Лишилося тобі підбити касу
і лише книгу пам’яті гортать.
листопад 2019
