Як добре мати донечку,а можна двох,
Як добре мати сина,і двох також...
Але найкраще мати Сонечко,і щоб воно було одне
Світило,не згасало,щодня і на віки!
Як жінка та єдина,котру так любиш і кохаєш,
Була би втіхою для тебе,ще й Думкою твоєю,що плекаєш.
Ти Світло це навіки збережи,
Премудрість Її ти відклади у себе,
Додому з Нею йди,від себе ти не проганяй,
Бо жити Вона хоче вічно із тобою.
Вона дала тобі життя,Вона дала тобі Надію жити!
Вона і Світло,і Буття,Вона Енергія Творця,
І з Нею - ти будеш жити!
Від Неї ти народишся і твої діти також.
Як у дитинстві ми збагнути не могли,що Цьому - немає межі і кінця,
Що, по Цьому - пізнати легко Задуми Творця!
По крокам і диханню твоєму впізнаєш ти себе,чи правильно ти ідеш,
Чи правду ти несеш,чи з Нею ти живеш.
Як жінку,як діток своїх Її ти бережи!
Живи,любуйся Цим,далеко не відходь,бо згуба ця - це найдорожче в Світі!
Відбитки твоїх пальців,відбитки твоїх рук,як Віра твоя і Надія,
Не зміниться ніколи, - допоки ти живеш!
Це всі твої Надії, - сини і дочки!
Їх ти бережи - вони Любові Зерна, - Премудрості Росточки!!!
ID:
809124
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 07.10.2018 06:24:46
© дата внесення змiн: 07.10.2018 06:24:46
автор: Ray
Вкажіть причину вашої скарги
|
