Не приходь, не тривож, не бентеж,
Не зшивай, не гаптуй, не мереж.
Цвіт зів’ялий вже не поливай,
Не дзвони, не зови, не благай.
Світ широкий зробився тісним,
Мед солодкий став раптом гірким.
Клином вкотре зійшовся весь світ
Під калиною, біля воріт.
Стеле доля нове вишиття,
А в минуле нема вороття.
Знову сад різнобарв’ям зацвів,
І туманних нема кольорів.
Не повернеш утрачений час.
Не віднайдеш загублений шанс –
Він також не дається без меж.
Не приходь, не тривож, не бентеж.
