Ти — золота струна моєї ліри,
Ти — образ геніального митця, —
І кожен пальчик твій натхненно і без міри
Я виціловую... І до твого лиця
Ще довго доторкнутися не смію:
Милуюся!.. Чи це мені не сон?
Чи я не привидом прекрасним часом мрію?
А може, сонце віддзеркалило з вікон,
І запалило мені очі, мов колосся...
Та вже торкнулись руки твоїх пліч,
Я загортаюсь у твоє волосся, —
Таке пахке, як вереснева ніч!
