Намалюй мені крила з веселок, а може з метеликів,
Розпишись на вітрилах моїх, так чудних, кораблів,
Запроси мене в ніч, знов квітучу, в восковій метелиці,
Відпусти в дні із мрій... із своїх неземних берегів.
Розкради наші задуми ті, що блукають насмішено,
Дожени пелюстками назбираних сутінків, хміль,
Поцілунки метеликів вп'ються у крила так грішними,
Де зберу їх, з веселками разом, в мій зоряний бриль.
Кину поспіль траву, заколисану вітром, на вулиці,
В ній весь світ кольорів - всі віночки, букети, квітки
І метелики зоряні, і веселки- пророчі розпусниці -
Мої крила земні, що сьогодні змальовуєш ти.
