А можна я із вами попливу?
У цьому темпі й ритмі баржі.
Я ляжу у цю сітку хмарову,
І мандруватиму без карти.
А можна ви мене сховаєте від болю?
Я загорнусь у вашу млявість,
Дозвольте бути вашою росою,
Зайти у вашу довгу сталість.
А можна стане легше все,
Я встану і відкрию навстіж вікна,
Ніхто із хмар не омине,
Я піднімусь до вас по теплих східцях.
І ми разом побачимо ліпнину,
Шпилі соборів, вулички у квітах,
Ми будемо туманним дивом,
Між очманілих акведуків.
А можна відповідь не говорити?
Вона ще до питання прозвучала.
Все так нестерпно, що подітись
Я можу тільки у кудлатих хмарах.
Вересень 2017
