Так знайомо. Симоненковий "перехожий".
Незвичайно ритмічна хода.
Просто випадок. Ти до болю на когось схожий.
Ти тікаєш неначе вода.
І я знову змикаю повіки, минає багато літ.
Знову вулиця. Цей асфальт.
Знов назустріч ідеш. Ти лишаєш по собі слід.
На сторінках газетних шпальт.
Дай розплющити очі, зловити злощасний момент,
Зрозуміти куди я іду.
Я спіймаю цю мить, я розвію оману ущент,
Дай почути знайому ходу.
Ти ідеш. Перехожий. Завіяний листопад.
Обіцяю тобі, клянусь.
Коли поряд пройдеш, я з цікавості гляну назад,
Чи чекаєш, що я обернусь.
Гарно
