Розсипався сміх навколо, засвітивсь, де вишня.
То сміялась дівчинонька, я ж просив, щоб вийшла.
Ой сміялась дівчинонька, весело та дзвінко.
Розсипався сміх веселий по зелених гілках.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Ой сміялась дівчинонька, а я задивлявся.
Знала, знала, моя рідна, що я закохався.
Я сказав, що дуже гарна, мені до вподоби.
Що чекать сьогодні буду її у діброві.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Будуть нам світити зорі, ясні, аж до ранку.
Зберем срібло в чистих росах вдвох ми на світанку.
Обнімати буду ніжно там, де квітне вишня.
Попрошу, щоб знову завтра у садочок вийшла.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
ІДУ ДО ВАС, МИКОЛАЙОВИЧУ!!! 
ДЯКУЮ ВАМ ЩИРО,РРРРУУДДААЙЙЧЧИИКККУУУ!!! 
краса 
