Безсоння
(або Нічна сповідь)
Вже котрий рік складаю я вірші,
Хоч знаю, що не всі їх полюбляють,
Складаю їх для себе, для душі,
Вони мене ночами зігрівають.
У темряві, коли все місто спить,
Коли ми тільки вдвох, я і безсоння,
Я тільки знаю, як мені болить,
За помилки і спогадів бездоння.
Бездоння відчаю і втрачених надій,
Бездоння пам’яті, що все це зберігає,
Бездоння намірів і нездійсненних мрій,
До тих хто є, і кого вже немає.
Тоді думки складаються в рядки,
Рядки у строфи, строфи у поеми,
Я поспішаю, я пишу їх залюбки,
Ідуть з думками нескінченні теми.
Про моє місце і про сенс буття,
Безмежність Всесвіту, і в ньому місце Бога,
Про шлях життєвий, і про каяття,
Про те чи довгою іще буде дорога.
Минає ніч, на аркуші рядки,
Неначе сповідь склалися у вірші,
Світає. Ранок. Цвірінчать пташки.
Весна іде і Світ став трохи іншим.
Вже сходить сонце розганяючи пітьму,
І день новий мені даровано від Бога,
І все що випаде я з вдячністю прийму,
Я далі йду, сонцем осяяна дорога.
ID:
690140
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 22.09.2016 11:25:53
© дата внесення змiн: 22.09.2016 11:25:53
автор: Harry Nokkard
Вкажіть причину вашої скарги
|
