Давай не будемо кричати,
Й про нас уже не говорити.
Закушу губи я зубами,
Від болю хочеться аж вити.
Давай не будем нарікати,
Пусті балади про кохання.
Від нашої балади тільки,
Залишились одні зітхання.
Давай залишимо позаду,
Хвилини дикого бажання.
Навіки буть з тобою поруч,
Хоч в серці біль й розчарування.
Давай ми просто розійдемось,
До зорі першої, до рання.
Не треба більше цього болю,
Не треба нам, ці всі страждання.
