Небо над містом в мереживі чорних дерев
Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
Присмерк вечірній, що зітканий з тисяч химер,
Світла ліхтарного переривають краплини.
Місто натомлене шурхіт коліс оповив,
Тьмяна бруківка підхоплює їх колискову.
Вулиць дотичних безлюдні, вузькі рукави
Кличуть у безвість пірнути, страшну й загадкову.
Місто зітхає, йому би спочити на мить,
Вимкнути світло, машини, людей і розмови.
Скільки століть промайнуло, та місто не спить...
Просто містам так судилось – не спати ніколи.
07.12.2015р.
яка пристойність в того, хто не знає досконало ні мови, ні літературними прийомами не володіє, не вивчив стилістику, мало пише українською, недосконалий в граматиці, правописі, в кого русизмів більше блох...
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Живо так! (И даже со звуком!) В субботу по вечернему Киеву проехался, тоже красиво, однако. А во Львове когда-то в Доминиканском костёле был. Красиво!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вот взял бы, да и махнул во Львов Хотя, не-е, сейчас не стоит Шумно, туристов много... Во Львов нужно в сентябре! Уже не жарко и не пыльно. Осенью Львов особенно красив и величествен. И даже спокоен...
О, как же я люблю бродить вечерними улицами! Особенно незнакомых городов, ощущать их особенность, неповторимость... Кажется, что у каждого города свой характер, как у человека... Вобщем, похоже, я городская сумасшедшая!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Еще раз убеждаюсь, что у все творческие люди любят дождь, ночной город и осень