Я кохав. І ще буду кохати,
незгасимим одвічним вогнем
і щодня, хоч незримо, палати
та чекати тебе день за днем...
Я знайду, хоч загублені карти,
буду зорями йти до мети,
ми з тобою чогось таки варті
у густій круговерті зими.
Десь у серці постійна наснага -
в недосяжних мені паралелях,
якби ж з нею жила і відвага!
Я б повів тебе по алеях...
А так лише римию й пишу...
Щоразу все більше розкуто...
Та відверто боюсь. Порушити тишу....
Твій образ навіки забути...
Я кохав і ще буду кохати.
тебе. І вже іншу ніколи,
краще цвяхи у серце вбити,
аніж зрадити наші престоли...
