Ну ось і стрілися ми знову
У сірім безгомінні днів...
Твоїх очей туман ранковий
Розстане в погляді моїм...
У небі сонце весело сміється,
Промінням ніжно вуст моїх торка...
Солодкий біль знов ранить моє серце,
І знову,як тоді,в твоїй моя рука.
В обіймах любих спокій я шукаю,
Всі радощі й жалі з тобою розділю...
Та лиш світанок прийде - образ твій розстане...
Ти просто сон,та я уже не сплю.
Ми більш не стрінемось у сірім безгомінні,
І не в твоїй тепер моя рука.
Про тебе знов нагадує Чернігів,
І знову в споминах про тебе я блука...