Якби сьогодні ти була не тут,
А там, де небо ходить вільно,
Де в тебе проникає тихий звук
І вітер огортає всі будівлі…
Де ходить небо часом сіро,
Надуто, врівноважено, як дим,
Де білі хмари у колисці мирно
Посапують під грізний грім…
І кожен день, як нова повість,
Нового іншого життя,
Де зайво бродить гордість,
Та всюдисуще каяття…
Чи ти б жила з цим чудом
У хаосі покупок і потреб?
Чи б не давив тоді у груди
Цей простір без людей?
???
Ось так по краплі в день,
Підставивши обличчя небу,
Приймати чудо, як женьшень,
Як ключову свою потребу…
03.09.2015
