Молода Блоха завзята,
Гонорова та пихата
Чи то взимку, чи весною
Стріла Песика старого.
Не питаючись, до речі,
Стрибонула аж на плечі.
Гарне місце зайняла,
Тоді діять почала:
"Це не Пес, а кінь-рисак,
Підганяю його так:
Я за бік "коня" кусаю,
Віжки вправно розправляю-
Вже я зараз не Блоха,
А наїзниця лиха!"
Та щось "кінь" перечепився,
Чогось швидко він втомився
І Блоху за ного клац!
Та на землю її - бац!
Ось тепер Блоха кульгає:
"Можна сісти?" - вже питає,
Бо хоч Песик Блохи має,
"Конем" бути не бажає!
