Ой, за що ж прокля́та мати,
Щоб життя таким давати?
Що вселилась чорна сила,
Дитя чорне породила?
Ой, за що тобі?
Ой, за що землі?
Сонце змерзло вдосвіта –
Породила Йосифа.
Ой, пішов по світу Йосиф
Чужі землі міряти,
Мав той Йосиф чорні крила –
Чорні зерна сіяти.
Під густим кущем калини,
Де померло листя,
Нема божої зернини,
Тільки з хмар намисто.
Йде дитина, а калина
Сміється і плаче, –
Ти зірви мене…Та пізно,
Чорний ворон кряче.
Іде се́лом стара мати,
Не стара, сива,
Іде собі, божевільна,
Та й чекає дива,
А довкола – мертва тиша,
Ні пташки, ні листя,
Бо зосталось в німім світі
Тільки з хмар намисто.
А від горя і небо не синє,
Небо плаче сльозами дитини,
Хто дитяче забрав життя?
Нас тепер в небесах мільйони,
Ми зламаємо ваші закони,
Нову книгу напишем Буття.
26.09.2008
Відео "Молитва 33-го"
http://www.youtube.com/watch?v=EyDerFiRU70
