По бархату небес ніч розкидає зорі,
Тінь місяця зійшла у мій сільський райок,
Я п’ю вино, воно лоскоче, гріє в горлі,
Та гамір в голові від хвиль моїх думок.
*************
Ох, намагались розумаки,
Пробратися за грань Пітьми,
Їх час прийде, і вони скажуть:
«Творцю, як помилялись ми!»
****************
Весна, під місяцем бажання такі гострі,
П’янкі сади у ніжній білизні,
Рука – в руці, від почуттів несміла,
Підемо під вінець у цій весні.
****************
Сидить гравець у шахи за дошкою,
Фігури рухає, зманіжено, рукою,
Не відає, що саме в цю миттєвість
Рука Творця його гне до впокою.
*************
Що за життя без келиха хмільного,
Без домбри та без флейти теж днину не почни,
Не будь як та сова між пралісу густого,
Візьми отой жбанок та разів два ковтни!
***************
Юність моя – я мав тебе одну,
Пройшла, мов дим, як млості після сну,
Злетіла птахом та крилом змахнула,
Знялася вгору – ніби і не була…
**************
Світ накопичив цілі гори зла,
Аж серце тріснуло, мов череп’я від вази,
Сміливцям хай дістануться алмази,
А тим, хто ниє, - попіл та зола!
*************
Життя – це караван коротких днів,
І щастя мить не довгою буває…
Іди, красунечко, пограйся при мені,
Нехай хтось тихо полог опускає!
ID:
517151
Рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата надходження: 14.08.2014 09:47:30
© дата внесення змiн: 14.08.2014 09:47:30
автор: dovgiy
Вкажіть причину вашої скарги
|
