По коліях старих, зазеленілих,
Дорогою, що рветься на шматки,
По океанах ледве зледенілих
Ведеш мене на бал до пекла ти.
Та серед масок псевдовенеційських,
Посеред шовку ніжного, мов ніж
Мене покинеш майже по-англійськи
У серці мелодійних бездоріж.
Замерзнуть, постаріють менуети,
Лиш тіні танцюватимуть на біс.
Мене обіймуть інші силуети –
Еклектика крон-принців і гульвіс.
Я розіб’ю на пам’ять про минуле
Тендітний келих крові «Шардоне»…
Ця кров із вен любові, що втонула
В морях сухих на полотні Моне…
