Який грандіозний біль
Вростає пекучо в тіло,
У громах гранатних піль
Та мрія не відітліла.
А слізно-кров'яний мікс
Отрутою серце ранить,
Брунатний могильний віск
Навіки думки туманить.
Попадав на землю цвіт -
Той сік молодий України,
І вічною пам'яттю лід
Отруту плека зміїну.
Труїли свідомість, честь,
Не вдарила ще по вірі
Продажна грошиста жерсть
Й ворожа стрільба каноніра...
Який грандіозний біль
Мчить риссю і пада у квіти,
У громах гранатних піль
Тій мрії не відітліти....
23.05.2014, 1:15
