Роки минулі я згадав
І небо пригоріло.
Я памятаю, як тебе
Уперше пострічав.
Торішній бал мене злякав,
Життя занепастило
Те розтлумачення небес.
Дощ крапати почав.
Так, я лишивсь на самоті.
Свій розум та сумління
Поклав на те, що ти колись
Пробачиш гріх мені.
Я йду у чорному пальті,
Зігрітий до кипіння.
Лишень благав тебе - скорись,
Вклонись святій землі.
Та не прислухалось, пішло
Те серце у неділю.
Туди, куди дорога всім -
В безладдя грішних душ.
Моє ж - покою не знайшло.
Я планував весілля.
Весь час хотів сказати їй:
Стояти! Ані руш!
Ти не скорилася мені,
Й несамовитій долі
І, покружлявши, відійшла
У непотрібний рай.
Останній день твій - випускний,
Тепер стрункі тополі
Понад тобою височать...
Реве зелений гай.
