Я не можу ставити фальшиві маски…
Я не можу приховати настрій від людей...
Я не герой із видуманої казки....
Я лиш прокляття темних, без зорей, ночей..
І знову, як ти бачиш, я іду у відчай…
І знову сенс життя від мене відвертає…
Я не герой з придуманих фантазій,
Я слід від зірки, що уже не сяє..
Так, просто не хватило сили,
Щоб подолати прагнення душі…
Не яструб я, в якого вільні крила –
Я соловей застиглий на межі…
Як полум’я розпалене із жару,
Кидаю світлі іскри навкруги…
Я не художник, що з пожару,
Малює всі портрети й береги…
Не зможу я поставити фальшиву маску,
Не зможу приховати настрій від людей…
Я не герой з придуманої казки,
Я лиш прокляття темних, без зорей, ночей…