То роки тороків,і ніщо з товщиною безсонь.
Із дорогами сніг закружляє в своїй парадигмі.
Щось задує лампадку:лягай вже поспи,охолонь.
Хай замерзне вода,галяреткою кров хай застигне.
До тролейбуса важко донести її під ребром.
Тіло трансфікса вставлене в небо,вода витікає.
І качає потроху насос і викачує ром,
Та з умовою змови не мовиться,й мовби зникає.
Я замовчую вас,бо не знаю,чи досі живі.
І чи варто вночі вам світити усопшу лампадку.
Категорія страху – розбігтись жуками в траві.
Категорія крові – роздерта об шкіру лопатка.