Я напишу тобі листа матусю,
Що я тебе чекаю кожний вечір.
Ти ще прийдеш.Я кожен день молюся.
Присядеш поруч,обнімеш за плечі.
Я напишу,що я тебе чекаю.
Мені втішали.Рідко,дуже мало.
Та кожен вечір Господа благаю,
Щоби ти лист колись мій прочитала.
Я бачив фільм,де плакала матуся,
Що син забув про неї і не дзвонить.
Це ж не про нас,я кожен день молюся,
І нам Господь колись зустріч дозволить.
Я бачив фільм,я тиждень цілий плачу.
Ти уявляєш-син не дзвонить неньці.
Це тільки фільм...Вона його пробачить...
Листи лежать завжди в моїй кишеньці.
У дитбудинку в нас померла кішка.
Я так хотів її десь поховати.
Спочатку я сховав її під ліжко,
Ліг на підлогу біля неї спати.
Вона одна мене все цілувала,
Я годував її своїм сніданком.
І про листи до тебе вона знала.
По голові їй каменем...Тим ранком...
Які жорстокі діти.Я не плачу,
Щоби тебе сльозами не смутити.
Та як я їм колись цю смерть пробачу?
Матусю моя,як цим дітям жити?
Я на Різдво чекав тебе надворі,
Та я не змерз,морозів же немає.
Я бачив,як котились в річку зорі.
Моя рідненька,ти ж листи чекаєш.
Коли напевно був я ще маленьким,
То загубив адресу.Так,я винен.
Бо я ж для тебе в світі найрідненький,
І на ніч цілувать тебе повинен.
Мені сьогодні вісім рочків,мамо.
Передивився фільм...Ти пам'ятаєш?..
Та я поставлю свічечку у храмі,
Щоб так не було в світі.Обіцяєш
Мені ніколи більше не хворіти?
Напевно,ти в лікарні.Я молюся.
Я хочу,щоб листи писали діти.
Я так тебе люблю...Я зізнаюся...
