UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Бо ти не розумієш **** - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Кушнір, 14.01.2014 - 23:56
Власне, вела до того, що любити всіх таки потрібно, як юи це складно не було, адже це, по суті, рильєфна дорого самовдосконалення...спочатку на себе дивишся в дзеркало, потім ще раз дивишся і тоді на інших...після свого відображення, добре переглянутого, мало б відпасти бажання до осуду і критики інших...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Авжеш, треба принаймі старатися зрозуміти, а потім по можливості допомогти, якщо знаєш як. У цьому і буде прояв любові. А якщо зможеш більше, то роби більше. Головне не нашкодити.Дякую, Наталія.   
Олександр Яворський, 14.01.2014 - 21:13
Ну… я описав свої враження від прочитаних цих двох віршів, сформулював свою думку. Вона може відрізнятися, адже кожен сприймає різні речі по-різному, на підставі власного досвіду, власних уявлень, можливо ідеалів, в цілому власного світосприйняття. Тому це нормально, що думки людей можуть не співпадати. Інших віршів автора не читав, можливо колись… До речі, можеш дописати у відповіді на цей коментар те, що не влізло у попередній
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та, це вже не важливо. Бо автор сам дав відповідь. Ти не думай, я не заперечую твоє право на власну думку. Навпаки, я радий, що ти думаєш власною головою. Я хотів пояснити свої мотиви, але бачу, що це не має значення. Щож залишаю тобі самостійно сприймати речі і робити висновки. Щасти, друже. 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світланка. І тебе вітаю з святом. Щастя і любові. 
Олександр Яворський, 14.01.2014 - 14:47
"наденьте маску добродетели. Она привьтся, прирастет к лицу".... здається саме так було сказано відомою всім особистістю. І в цьому справді щось є. Тому, якщо носити на обличчі посмішку (не придуркувату, звісно) наслідком може бути покращений настрій, якщо сутулість змінити прямою спиною, наслідок може бути покращене самопочуття і настрій. Колись читав, що фізичне тіло і емоції тісно пов'язані між собою. Думаю, що саме так і є. Я прочитав твір-натхненник, мені здалося, що автор веде мову більше про самопрограмування людиною себе на позитивний лад, усмішки, хороший настрій і проти, скажемо так, зовнішньої агресії, яка нав'язується, наприклад, різними мелодрамами, драмами, засобами ЗМІ, і т.д., де все зображено у чорних тонах, тобто закликає до світла і в першу чергу до роботи над собою, адже навряд чи людина створена для того, щоб бути нещасною. Бути щасливим чи нещасним це вибір. Як кажуть, якщо хочеш бути щасливим — будь ним!... (ну, це моє сприйняття) Твій твір класний. Він закликає до любові. Адже Бог і є любов, а усмішку (вона ж може бути і недолугою і недоречною) іноді можуть сприйняти як насмішку, вона певною мірою небезпечна. Але в той же час у творі я б сказав є речі, які автор первинного твору можна сприйняти за певний глум ( я щодо усмішок під час чиєїсь втрати — я не думаю, що він свій твір зводив до цього). А в цілому так — істина у любові.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, то давай разом розбиратися де істина."Безкрайня біль, Втрата,розчарування. Усе оце нам програмують у життя, Невже так важко посміхатися,кохати? Невже так важко бути радісним щодня?" -Тут автор звинувачує чужий біль, втрати і розчарування, як навмисне програмування його власного життя. "О ні,не вигідно це нашим людям. Не вигідно щоб щирий і усміхнений ти був, Вони клопочуться за жаль,тугу і сльози. За те, на що давно би ти забив. Але всі разом вони мріють ніби, Про світову печаль або журбу. Чому? Назвіть мені причину…" - а тут автор чітко вказує на людей, як нісіїв тієї самої журби і розчарування. Не образний образ людства, а кожну людину загалом. Тебе, мене і всіх, хто пише про смуток і розчарування у своєму житті. "Хіба Господь про це нам всім велів? Журба безкрайня,біль,розчарування… Хіба ось це готовив для нас Бог? Творець нам дав і щирість і натхнення. Але про них не думаємо зовсім ми,чогось… Не пам’ятаю я коли в останнє, Я веселилась від душі,сповна," - ось тут автор зводить щирість і натхнення до веселощів. Причому у тому, що автор давно не весилився сповна винний не сам автор, а люди які його оточують,бо вони сумні, зневірені і т.д. "Запам’ятай що кожен хто «самотній» , цей шлях він сам обрав собі. І чашу цю він вип’є ще сповна! Покайся ти людино! І усміхнись собі, Тоді ж бо і твій ближній, Побачить Божий світ! Для всіх відкрий ти радість, Натхнення,майбуття, Бо ключ до райдуги барвистої й життя, Це ваша віра й ваша простота! " - тут автор написав усе вірно. Кажучи, що людина сама обирає стан душі. І твоя усмішка може дати надію і іншому, закликає до віри і до простоти. Але тим самим звинувачуючи самого себе (прочитай інші вірші автора). Тепер що до мого вірша: Перші два катрени відповідь на останні слова автора. Я погоджуюсь діяти згідно його заклику, не зважаючи на його особисті переживання. Третій і четвертий катрен - вказують автору на його "веселощі", акцентуючи його увагу на недоцільності цого слова. Невлязло 
Ніжність - Віталія Савченко, 14.01.2014 - 12:27
Щемно, гарно. Хай смутки обходять Вас стороною, хай радість озветься сміха луною, хай буде в Вас щастя, хай буде любов, добром дім наповниться знову і знов. 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я Вам бажаю любові і щастя, Щоб серце ніколи не знало напасті, Щоб сяяло сонце над вашими дітьми, І завжди минали Вас лютії вітри.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Почему же грустно? Вот посудите сами, если вы любите лето, а вам говорят, что пришла зима, вам грустно, но ведь в этом не вина зимы, в этом виновато ваше восприятие. Кто-то другой скажет, - Ура пришла зима! Это стих не грустный и не веселый, этот стих обсуждение правильности восприятия чувств окружающих нас людей. Это разговор о том, как нужно реагировать на чужую грусть и боль. Так, что не грустите, а задумайтесь. В жизни много прекрасного и замечательного, просто нужно уметь замечать и видеть. У меня есть много добрых и светлых стихов, но они не учат, а мне хотелось научить.
Любов Ігнатова, 14.01.2014 - 06:52
іноді людині, дійсно, не вистачає простоï посмішки - щироï і дружньоï, щоб відчути себе комусь потрібною, щоб знати, що тебе підтримують, тобі раді ... Ми -таки вже, майже, розлучилися посміхатися. Це не значить, що треба із себе корчити блазня.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірно, Любавушка, посмішка лікує, але ж погодся, що не можна посміхатися у відповідь чужому горю. Усе має свій час. Я не заперечую, що життю треба радіти, ні. Треба всміхатися, радіти, хай як боляче. Треба залишати минуле у минулому, прощати і вірити у краще майбутнє. Але усе це треба робити по відношенню до себе, насам перед. Не коректно звинувачувати іншого, кажучи - "Чого ти сумуєш, а не радієш. Ти своїм сумом програмуєш мене на сум. Своїм горем накликаєш і на мою голову біль. Що так важко посміхатися. Господь казав радійте". Адже у такому випадку, ти проявляєш до почуттів іншого неповагу, нерозуміння, черствість, байдужість, самолюбство, егоїзм, гординю, нелюбов. Ось, що мені не сподобалось у вірші автора, і що я хотів йому сказати. Треба радіти самому, а не звинувачувати інших. Дякую, Любавушка. 
Любов Вишневецька, 14.01.2014 - 01:05
Щоб когось зрозуміти, думаю, просто ту ДУШУ мати треба........ Навіть, без досвіду........Це за дорослих краще роблять діти........ Вірш дуже сподобався........ Ваша душа - на місці!!!!!!....... 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку, Поліна, але всеж не погоджуся з вашою категорійністю. Так, діти краще розуміють і без досвіду, бо їх душа чиста, а у дорослого, в міру нелегкого життя, душа стає перевантажена власними гріхами, розчаруваннями і болем, тому вона стає категорійною і жорстокою (черствою) до інших. Але це не значить, що в людини не має душі. Бо душа є у кожного, навіть у самого великого грішника на землі. Питання лишень у тому, що знаходиться у душі людини, добро чи зло. А, що до досвіду, то навряд дитина зможе зрозуміти ваш біль від того, що хтось вас не розуміє (біль від самотності). Так їй буде сумно від того, що вам сумно, але вона не зможе вас зрозуміти, зможе лишень відчути ваші емоції, на рівні власних переживань. (Це моя думка)Дякую, Поліна, що ви такої гарної думки про мою душу, та ви ще дуже мало знаєте про мене, щоб судити її. Тож не поспішайте з висновками
Наталя Кушнір, 14.01.2014 - 00:09
Любити кожного ближнього і віднайти собі розраду при будь яких обставинах...важко і не всім одразу дається, проте можна дійти до мети, якщо правильно її визначити...ось такі враження...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якось заплутано ви пояснили. Ну нічого, це навіть добре. Так ви були більш відвертіша, ніж якби занадто замислювались. То ж давайте по черзі. 1. Безумовно любити важко, особливо приймати до свого серця біль чужої людини, яку ти навіть не знаєш. Важко тому, що не можеш нічим допомогти. А від простого співчуття не стає легше не йому ні вам. 2. Віднайти собі розраду після того, як набрався чужого горя також дуже важко. Не всі уміють звільнятися від тягаря навіть власних переживань, вже не кажучи про чужі. Тож це небезпечне заняття брати на плечі чужий клунок. Але якщо людина навчилась звільнятись від зайвого, то взявши чуже зуміє звільнитися від нього. Тільки тоді і варто допомагати іншим. Бо інакше ви не допоможете, а лешень завдасте собі лиха. 3. А от що до мети і її визначення (тут не дуже зрозумів вашої думки), та якщо припустити, що ви мали на увазі Мету, як допомогу іншій людині, а визначення - то визначення, як саме допомогти, тоді дам таку відповідь. Щоби зрозуміти як допомогти людині треба: По перше, зрозуміти людину, відчути її стан, пережити подібне. По друге, знайти вихід із тої ситуації в якій опинилась людина, так наче ви самі у ній опинились. Тільки так, як для самого себе, ви можете допомогти іншому, порадивши йому вірний крок до зцілення. Але для цього людина повинна мати великий життевий і духовний досвід, щоб вірно розуміти іншу людину. 4. Насправді, цей вірш не закликає, щоб усі кинулися допомагати іншим. Ні. Для того, щоб вірно зрозуміти задум вірша треба було спочатку прочитати вірш натхненник. Я хотів сказати, що прояв чужого горя не є програмуванням свідомості інших, як казав автор натхненник, і закликати людину, яка переживає кризу до радості бо так велів Господь, це принаймі нетактовно, а більше - лукавство. Господь закликав любити! Але якщо ти не можеш допомогти іншому, то принаймі не плач сам. Радій життю сам (ось тоді вірно, що Господь закликав бути життєрадісними). Треба міряти кафтан спочатку на себе, а не на іншого.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
