ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Порив душі. (зрозуміє меншість)" АВТОР: sis~t~ema
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471996
*******************************************************
Ну що, друзяко, то давай всміхнемось,
І радість Божу понесемо до людей,
І горювати ми не будемо про втрати,
І біль пробачимо, що у житті знайдем.
І не важливо, що рідня не розуміє,
І не важливо, що кохання не знайшли,
Ми ж на обличчі тягнемо усмішку,
Не болісно, дивіться! Ми такі смішні!
Одягнемо костюми й маскарадні маски,
І дзвоники на шапці радісно дзвенять,
Та тільки очі не ховаються під шапку,
А сльози ллють, і сум в глибинах затаять.
І хай хтось поруч болісно здригнеться
Від втрати, що в житі далась йому,
Ми радісно в обличчя посміхнемось,
Програмувать не будемо журбу.
Та тільки от здається, серцем ми лукавим,
У блазнів нарядились, а розуміння де?
Бо ближнього любити Господь нас закликає,
А ми не розуміємо, що ж то любов’ю є.
Любов, то є підтримка і щире розуміння,
В любові біль чужий твоїм завжди стає,
В любові нахиляєшся і ніжно притискаєшся,
До рани, що у серці фонтаном крові б’є.
Не хочеш брати зайве, втомилася від втрати,
Журба вже ненависна, то й не журись сама,
Не плач про біль у серці, прости болючі зради,
Дивися в чисте небо де посмішка ясна.
А тим, хто у скорботі не може душу втримать,
І сльози ллє у річку журби і каяття,
Ти не кажи нічого, бо ти не розумієш,
Яким важким буває, для когось це життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472316
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Сергій Ранковий