Людські роки життя-сніжинки білі,
Що падають з небес і тануть на землі.
Мої роки сніжинками спустились,
Розтанули водою наче в сні.
Навіщо,земле,місцем смерті стала?
Хіба тебе не радує життя
Навіщо падають сніжинки з неба?
Щоб через час піти у небуття?
Роки життя навіщо рахувала,
Світанки зустрічала,сонце виглядала,
Щоб смерть життя моє собі забрала,
Щоб росами земля не напувала?
Людські роки життя-сніжинки білі,
Як марево,що склалося з тіней.
Прийде Господь і вирве те коріння,
Що забирає душі у людей.
