...Дрижала, сміючись, опора електрична,
та кепкувала, дуба як стинали:
"Було не заважати, тріска стогодична!
А то, бач, виросло - дрота ледь не дістало.
Навіщо ти росло, яка була в тім користь?
Я ж - інше діло"- струмом все гуділа,
"Мине ще трохи часу, і мої опори,
обплутають дротами все земнеє тіло.
Раніше ви росли, що ніде було стати!
А ми ж чим гірші? В нас напруги більші!
Поглянь - які сережки-ізолятор!
Та скаже кожен: ми людині потрібніші!"
...А дуб мовчав, лежав, та й що він міг сказати,
коли вже мертвий - всохлолиста жертва...
Недоля випала лиха йому зростати,
де пролягає шлях цього "електронерва".
Він тихо ріс роки, і мовчки сонця прагнув,
купав водою листя дощовою.
Та сталася біда - високовольтну тягнуть!
Дерева полягли, мов скошені косою...
...Отак стояти на дорозі сильних світу...
Билина в полі поїздових колій.
В нас жертва не вблагає траурного квіту,
не кине грати сильний переможні
ролі...
Написаний в 2001 році
Запис 4.11.13
Використана авторська музика - Микола Шевченко
слово "індустріалізація" я сприймала, як грубе і лайливе (як иатірне...) ще у перших класах початкової школи - як тільки його почула.. і так до сих пір... а потрапивши без у якийсь брудно-сіро індустріальний район (є такий і в Києві, колись із сином заїхали) - мені там стає фізично зле... хоча без електрики ми не могли б оце зараз розмовляти... але я - за право дуба вільно жити, якщо навіть мені доведеться залишитися без компа і інету...)))
вірш Ваш - сповнений людяності... щож до фіналу, то Ви уже, мабуть, знаєте - світ, переплутаний гулом і дротами - вони готують для себе назавжди... ми будемо жити серед перелісків і пагорбів...
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за коментар, дякую за Ваше бачення вірша. Але він не лише про екологію - вона там як приклад. Вірш, вважаю, актуальний і буде таким. Він про те, що правота в цьому світі, зазвичай, опиняється на боці сили. Та ще й прикривається "необхідністю". І оце все, так зване, "правосуддя", і "недоторканість", і "неосудність", і свавілля можновладців та їх оточення - все це ми бачимо кожного дня. І яким би "дубом кремезним" ти не був - оця система тебе або знищує (хоча б і морально), або асимілює. Звичайно, є й виключення,як і вкожному правилі...Дякую Вам!