...В печі соснова пнина догорає,
розморена...в дим! Пахне глиці піт...
Вогонь чорнилом ляду посипає,
і пріє смачно, в чавунцях, обід.
А за віконечками - в дві долоньки,
чотириокими - тріскун-мороз.
І радіоредуктор з оборонки,
по хаті пре "генсека" розголос.
В кутку, ще допотопна, з янголАми,
тріпоче зінгерівська швейна річ.
Бабуся, вкутана трьома платками,
прострочує на ній рядно на піч.
Кіт вайлуватий знать не хоче миші!
(За що був битий віником не раз).
Його, котове, серце, просить тиші,
між поглинанням шинки та ковбас...
...Мені у снах бабусі сниться хата,
(Дитинства клапоть добрий промайнув)!
На припічку, бабуся, колихати,
й співати вміла, щоб онук заснув.
Граття було в дворищі, й на горищі,
в ярку, Зяр`я зветься той куток.
Давно вже в небі, високо, ще вище,
бабуся пальцями обсмикує
платок...
(з великою любов`ю бабусі присвячується...)
07.01.2002р
Запис 28.10.13р
(використана авторська музика)
