Сиджу на лаві мов підсудна,
Вчинивши злочин за любов...
Німі кайдани дуже тісно,
Скували сердце й мов кров...
Вчинила злочин. Так я винна,
Я винна в тому, що люблю...
Любити кого не повинна,
Про нього Бога лиш молю...
Засуджена собою й світом,
Сижду на лаві у кутку...
І мерехтять прозорим світлом,
Краплинки крові на снігу...
Я винна, знаю що
Розплата незабариться у далі...
І знаю мої славні кати,
Мене засудять до землі...
Та хай вже так, хай вже
Карають. Я кари тої не боюсь...
Бо я була в же в дивнім раї,
За нього муки я стерплю...
