Марфа Баль і Fucking Crud створили:
Фрагмент із "Синдром життя"
Все життя – це сон. Звідки ви знаєте, що не лежите зараз в психлікарні, з білими стінами і брутальним персоналом, а всі ваші вени поколоті і ними циркулюють антидепресанти які силоміць пригнічують вашу фантазію, щоб зробити вас слухняними рабами?
Звідки ви знаєте, що життя погане і у ньому немає просвіту, бо все оточення – цілковитий морок?
Звідки ви знаєте, що проблеми нескінченні і вас замурували в глухому куті і вам не залишається нічого іншого, як слухняно коритися долі помираючи в зневазі до себе і всього оточення і проклинаючи день, коли ви народилися?
Я вірю в світ де немає болю
Я вірю в світ де немає наркоманів і повій
Я вірю в світ де всі щасливі
Я вірю в світ де ніхто не плаче ночами
Я вірю в світ де ніхто не помирає
Я вірю в світ де яскраво світить сонечко і немає ночі
Не наркотична залежність, а наркотична свобода.
Наркотики дозволяють людині побачити більше ніж є, побачити інший світ, де по чистих полях ганяють єдинороги, що жують коноплі і блюють веселкою наспівуючи позитивних пісень.
Доторкнувшись до сяйва цього не існуючого в нашому нібито «реальному» світі, перетнувши цю таємничу межу, люди вже більше ніколи не хочуть повертатися назад в світ духів і примар які відверто вважають себе реальними.
Ось зараз ми розмовляємо, ти не бачиш мене, ти чуєш лише мій голос лежачи на своєму шкіряному дивані і крутячи пасмо волосся на пальці, я породження твоєї хворої уваги, а десь, в іншому вимірі тебе лікують від помилкового діагнозу і ти звиваєшся від уявного болю, плачеш і корчишся від болю на свіжовипраних простирадлах проклинаючи день свого народження.
А в третьому вимірі в тебе все прекрасно, ти маєш роботу про яку так палко мріяла, допомагаєш іншим, маєш в неділю вийти заміж за Андрій… Пам’ятаєш, як ти його кохала, а він поливав тебе брудом, а ти тоді телефонувала мені опівночі обливаючись слізьми, істерично ридаючи з криками запитання, які таблетки діють безвідмовно при спробі самогубства? Так ось, в цьому світі немає сліз. І не було ніколи. Не було навіть відстані між вами. Нічого не було негативного. Було лише так як хочете цього ви. Ось, доки я теревеню дія наркотика продовжується і в тебе весілля. Файне, чи не так? Все як ти мріяла. І сукня червона. Ти завжди любила яскравий.
У четвертому вимірі ти віриш у Бога. Стоїш в церкві, кладеш поклони, шепочеш потрісканими від браку вологи вустами слова давньої молитви і Бог тебе чує. Так-так, чує, стоїть поряд з тобою, біля твого плеча і гладить тебе по волоссю своєю рукою…Відразу зникає втома і спрага…Ти посміхаєшся відчуваючи новий прилив життєдайних сил.
Можна перераховувати виміри безкінечно, ти ніколи не знаєш в який занесе тебе героїн, кокаїн, амфітамін чи інше штучне «щастя» яким так багатий ринок наркоторгівлі… Але ліпше не ризикуй, чуєш?
Бо ти ніколи не знаєш до цього це призведе. Знаєш, Бог нас всіх дуже любить і насправді існує. Просто він колись також був таким як ми цікавим і вештаючись між світами одного разу застряг на якійсь далекій зірці і може лише звідти керувати нашими життями… А йому там холодно…Він так хоче нас обійняти, всіх і кожного, і захистити від всього зла, вберегти від наркотиків…
Можна створити щасливий світ і тут, в цьому….Байдуже, що мене не існує, але існуєш ти…Така класна, справжня серед цієї фальші…І ти одна можеш змінити все. Я вірю в тебе… Ну а тепер я зникаю в просторах соціальної мережі…
ID:
443037
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.08.2013 12:57:32
© дата внесення змiн: 13.08.2013 12:57:32
автор: Марфа Баль
Вкажіть причину вашої скарги
|
