Переболять всі мрії каламутні,
В яких давно вселився ти навік.
Переболять світанки незабутні,
Переболять, бо час від цього лік.
Переболить в мені оця образа,
Переболить душа, зніміла вщент.
Все викину, немов розбиту вазу,
І більше не піду по клей-момент.
Не клеються ж докупи сірі будні,
Й не клеїться пекучий вирій слів.
Втомилася, вже схожа на приблуду,
Біля якої в серці ти присів.
Ніяк не можу викинути з думки
Тебе, хоч на хвилину...хоч на мить!
Переболить усе після розлуки,
Лише любов навряд переболить...
//18.07.13//
Ох, Мар'янко...Такі щемні рядки... Тільки надія на те, що дійсно переболить і відляже від серця дає силу протистояти відчаю і рухатися вперед. Дуже чуттєво і життєво написано.
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мені дуже приємно, що розділяєте зі мною цей біль!
Мари, тебе идет такой сдержанный стиль! Бывало, тебя заносило в излишний сентиментализм или агрессию, а здесь выдержана мера. Верится сразу в эту боль... Молодчага, взрослеешь, растешь!
Marisong відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо. Знаете, мне очень приятно, что Вы так думаете, ведь для меня Вы по-прежнему остаетесь кумиром, у Вас есть чему поучиться