На розі Ранкової й Гната
Одного червневого дня,
З’явились рубінові маки.
З етиловим присмаком вчора,
По венах погнавши життя,
Ця вулиця стала прозора!
Наповнилась бліками й тіньми,
Набухла всім рогом до дна,
Понеслась, мов дикими кіньми,
По простору чистому в небо.
Солодкістю впилась сповна.
Рубіновим золотом Феба.
На розі святого і духу,
Одного червневого дня,
Не зовсім торкнувшись і слуху,
Розбились рубінові дзвони,
Зірвалась остання межа,
Стіна від змії й до Горгони.
Забились у щасті відтінки,
Як опіум, сяйво – усім,
На стіни пославши барвінки,
Завершити замкнутий круг,
Гостям давши музику й грім,
Та з вітром подрібнений пух.
На зламі обіднього світла,
За мить до падіння в пітьму,
Ця вулиця раптом розквітла,
Залилась палаючим сонцем,
До краю розкрилась йому,
Зробивши пітьму охоронцем,
Щоб можна сховатись за спину,
По вічності грому у крові.
Напружилась сміхом до згину
І тріснула знову на дві.
З рубіновим соком у слові
Всі маки сховались в тіні.
читала такого хорошого вірша
