Зима відступає
вже надто по- заячи,
оголює землю
і пестить морозами.
то розтаючи,
то знов замерзаючи,
сніг уві сні
часто змінює пози.
Мені не цікаво
без чаю й тепла,
мені надсамотньо
без подихів поруч.
У мене місце біля вікна.
Моя зупинка - кінцева,
мій вихід -праворуч.
Вагон мій двадцятий -
з кінця чи з початку? -
настукує сон
і рахує до ста...
Колготи у цятку,
пальці - печатки,
вагони і відлік -
з голови, чи з хвоста?
Мій день - диво-пазл,
по підлозі розкиданий.
Моя ніч -ковдра з клаптиків,
шита власноруч.
Поруч тремтіння.
Поруч незвідане.
Це зима на прощання
пригорнулася поруч.
Доволі цікавий вірш! 
З наступаючим святом Вас! 
