Коли ми станемо старими,
Якщо ж ми станемо старими,
В нас буде по тростині,
Без якої нікуди.
На літаючій машині,
В неділю, в 6- ій годині,
Ти будеш возити,
Внукам пиріжки.
Ці зарубіжні серіали,
Що ненароком співпали,
З понеділка по четвер
І навпаки,
Такі плакучі фінали,
Любов з криміналом,
Такі старі і смішні
Знайомі зірки.
Твої любимі вазонки,
Fatsia japonca,
Тепер немов джунглі
по вікні,
Ці маленькі запонки,
Ґудзички - заколки,
У шкатулочках набиті,
По подушечкам голки.
Твої окуляри з 20-х,
На фото в кімнатах,
Така шевелюра -
Тепер нікуди.
у альбомі по датах,
Твоє біле плаття,
На якому недавно
Пожовтіли стрічки.
Якщо час нам виб'э зуби,
І лікар випише протез,
Я всеодно тебе любити буду,
З зубами тими чи без.
Лопатою дасть по спині,
Скрутить світло в очах,
Ти будеш моя половина,
Допоки не поїде дах.
У нас не поїде дах.
Коли ми станемо старими,
Якщо ми станемо старими,
Десять метрів у хвилину,
Уже показники.
Я буду скаржитись на спину,
І від моризива ангіну,
На невтихаючих сусідів,
І стіни тонкі.
Сумувати невблаганно,
За Міком і Ганном,
Здувати з дисків пилинки,
Цитувати рядки.
Брати в руки гітару,
На одинці з диваном,
Між вуса щось бурмотіти -
Старі пісеньки.
