Блукач Тосканії, хоробрий отець Лін
Щодня приймав всіх вірних у Христовій церкві на поклін
Плебеї багатьом богам молились, а раби не піднімалися з колін
Ще не звучав над Середземним морем християнський дзвін
Прославляв Лін слово істини з усіх сторін
Від Вавилону і до Апенін
Де і помер в оточенні військових Римських стін
Поруч із Петром похований був він
На небі опинившись, Петро Ліну мовив: ти, мій друже?
Розкажи чи квітне божий храм
Чи наша віра все ще римлянам байдужа?
Гуляв сухим і диким степом навпростець
Із військом мужній вождь Атіла
В одязі червоному від крові із ворожих ранених сердець
Не знав він страху, нечиста велич ним оволоділа
На заході вже чули стук чобіт, веиднівся вдалині дворець
Сім пагорбів від ударів копит тремтіли
Стріла вже перша до білих мурів пролетіла
Всі дороги ведуть туди де в затінку дерев
З Атілою віч-на-віч спілкувався папа Лев
Не треба нищити усе, створити спробуй сам щось, юний друже
Як вгодиш Богу, твоя душа йому буде не байдужа
Владний чин, король або емір
У Піринеях правив всім колись Абу-Амір
Уже тоді він виголошував промови із трибун
Його усі слова на пам’ять знав візир Абу Зейдун
Емір як мовить, заскрипить в руках папір
І за приказом короля проб’ють тіла відданих на смерть до дір
Пекельним полум’ям тонких гнучких рапір
Усі бояться йти йому наперекір
Лише одічний побратим візир наважиться просити
Помилуй цього агнця друже
Комусь на небеса, йому і на Землі подобається дуже
Франциск потрапив у полон до імпертора
Останнього Римського диктатора
Габсбург ворога свого впізнав
Дав чорнильницю, перо і руки розв’язав
Ось хто посмілився пройти мої вогнені рубежі
Ось хто попав на спис моєї стражі
Він підпише договір і поверне мої Неапольські пасажі
Палацом його буде тюремний двір доки не осяє прапор наш Бургундські вежі
Підпиши, й пізнаєш знову волю «друже»
Хай Франція залишається Богу
Доля Риму мені не байдужа
