“ Ні на що не здатна медицина,
Лікарі їдять свій хліб дарма ” -
Кум вважав так, бо його дружина
Була із дитинства ще німа.
Але хтось йому надав пораду,
Й звів всі аргументи нанівець.
- “ Приїжджайте до Кіровограду,
Там працює справжній фахівець ”.
Вранці, так, що не було їх чути,
(Крім мене ніхто не проводжав)
Сіли вони вдвох в свою «Славуту»,
А я їм здоров’я побажав.
Коли повернулися під вечір,
Не впізнать їх було, аж ніяк.
Щось дружина весело щебече,
Кум, як на побаченні юнак.
З місяць чув її цілодобово,
Неможливо скажете? Хтозна.
Бачу, десь зібрались вони знову,
Жінка, як на диво, мовчазна.
Я спитав – “ Дружину до лікарні? ”
Та кум був похмурим і сухим –
“ В жінки всі показники нормальні.
Оперуюсь я, щоб стать глухим”.
