Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліоліна: Не тікайте від проблем - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Innessanew, 07.11.2012 - 23:59
Мудро, моя Золота!.. Аби не помилятися)) Бо іфнакше доведеться гукати шамана))Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сиділа, ховаючись від проблеми під ковдрою, а потім вилізла, рішила все ще й вірша написала
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сама собі даю настанови, а що робити?Щиро вдячна, Юрію! Салтан Николай, 07.11.2012 - 03:01
О це гарний рецепт вирішення будь-яких негараздів.... все треба вирішувати доки "тепле", бо коли остигне вже і проблема не та, і настрій не той, все не те - і як вивід - результат навіть при вирішенні буде не той....
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все треба робити вчасно, але не завжди хочеться так правильно робити, правда ж?Дякую, Коля, за візит, завжди рада Вам Nikita13, 06.11.2012 - 23:07
Все одно вони прийдуть, виповзуть із павутини, Дуже вдало підібрали слова! Гарно написали! Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мила. Так якось воно відчувається. Я чомусь всі образи бачу, як живу картинку - кіно, одним словом. Тому легко уявити, про що пишу.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ще краще - щоб всі були злорові, багаті, щоб проблем не було, а вирувало вічне кохання! Та будемо цього прагнути, правда? Рада Вам! Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце сьогодні нарешті вирішила одну затяжну проблему - вговорюючи себе. Ще й вірш виник з тих вговорювань
Наталя Данилюк, 06.11.2012 - 20:03
Поки ще малі вони, не вирощуйте, як квіти.Хай не заважають вам радісно й щасливо жити.-твоя правда:все таємне і змовчане рано чи пізно вилізе на поверхню.Тож вирішувати складнощі слід вчасно.Мудрий вірш,актуальна тема. Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сонечко, дуже рада тобі!
Тетяна Весняна, 06.11.2012 - 15:37
Лі, дуже вчасний для мене заклик! А то лелію їх, як дітей, а вони ростуть і на шию сідають. До речі, цікавий розмір! Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щодо розміру - хорей, по-моєму.А проблеми таки мають здатність розмножуватись - перевіреною Дякую, Весняночка, хай проблеми тебе покидають Тетяна Луківська, 06.11.2012 - 15:02
Якщо втікати, тільки акумулювати їх.Доводиться розгрібати. На завтра не відсовуються, тільки спробуй-задушать. от і гребуся щоденно, аби визволитися. Гарна тема
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гребемося-вигрібаємо, зате не скучаємо!!! Фотиния, 06.11.2012 - 13:26
Как ни странно, но у меня некоторые проблемы рассасываются сами собой - "отходят в вечность". Иногда начальство даст какое-нибудь идиотское задание. "Подумаю об этом завтра...", а назавтра ... "уже не нада". Жутко экономит силы! Но так бывает не всегда Можно попасть под "раздачу"! Так выпьем же за женскую интуицию, позволяющую отделять зерна от плевел! Ура!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наверное, это называется: утро вечера мудренее.А написала стих, вспомнив кадра, который при появлении проблем ложился спать, а я шла их решать. Валентина Ланевич, 06.11.2012 - 13:14
Коли від них тікати, то вони награмаджуються, як снігові кулі. Гарно, Ліно!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага, ото ж згадала і написала. Дякую, Валя
|
|
|