У спогадах народжується вечір
В'їдається у стелю сірим димом
Туга манірно осідлала плечі
Та й крижаними пазурами - в спину
У вікна заглядають мертві тіні
Усе дарма - не дам я їм притулку
Я сам волію жити в домовині
В чотирікутній домовині смутку
...У спогадах згаса осінній вечір
То ніч йому на зміну прилетіла
Туга манірно залишила плечі
А пазурі забрать не захотіла