Випала із життя
Безмежно надовго –
На хвилю без тебе
В полоні у згадках
Про «до» - значно менше
«Під час» - з болем, криком
А «після» - померти
Без тебе. Без тебе!!!
Розбитись об небо
А згодом розлитись
Кривавим дощем
Як плащем опуститись
Укрити собою
Задушливе місто
Що мешкаєш в нім
Про що марила несамовито
Розфарбувати все, вмити!
А після принишкнути зречено
На спинах твоїх черевиків
Та й Бога молити
Щоб осінь затримав. Навіки
