Настав той час, коли дороги мали розійтись,
Тобі наліво, а мені направо.
Сто довгих зим, як вітер пронеслись,
Усе життя в очікуванні, браво!
Пройшли роки і ми вже зовсім інші.
Ні ти, ні я. Ми не залишились собою.
Здається, що пройшла між нами вічність.
А час ішов собі мрійливою ходою.
Так неквапливо задивлявся в мої очі,
А я знайшла когось, щоб жити.
Простояли в обіймах ми до ночі,
Щоб вже ніколи "Нас" не загубити.
Неначе пролетіла поміж нас комета,
Пришвидшилось твоє серцебиття.
Колись ти бачив у мені незграбного поета.
Тепер я - сенс твого життя.
17/02/12
А тут взагалі склади різні у кожному катрені. Подумайте, як можна відредагувати, на цьому сайті є опція "Перевірка розміру". Це значно покращить вірш і його сприймання
Злата Конгсберг відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00