Історію вам зараз розповім,
У ній брехні ніяк не може бути.
Щоб про славетних наших козаків
Ніхто не міг ніколи вже забути.
Я не про всіх героїв розповім,
Скажу лиш частку я про їхню долю,
Зв'язок між ними я вбачаю в тім,
Що всі вони разом любили волю.
Тепер я про Дмитрашка розкажу,
Або про Байду, як його не звали…
Відому істину усім скажу:
З ним козаки велику силу мали.
Це князю Вишневецький був таким.
І хоч посаду князя мав литовську,
Зібравши козаків в один загін,
Він з ними заснував Січ Запорозьку –
Колиску українського козацтва,
Як називав народ здавна її.
І Сагайдачний увійшов в це братство,
І славу ватажка здобув собі.
Тому його і гетьманом обрали.
Своє звання він виправдав сповна.
З ним дисципліну козаки тримали, -
І його зверхність була визнана.
Хоча був бідним шляхтич Сагайдачний,
Але даремно часу не втрачав.
А ставши гетьманом, він був уважним
І все навколо себе помічав.
Петро на сторону і цю, і ту
Свою тонку політику наклав.
І, щоб уникнути конфлікту,
Навіть стосунки з Польщею владнав.
Своєю непохитною рукою
Козацьку силу гетьман об’єднав
Із силою церковною слабкою, -
З культурною верхівкою з’єднав.
Так Сагайдачному, зазначу,
Знайомий був козацький дух.
І в козаках наш гетьман бачив
Все цільний український рух.
На жаль, всі люди помирають,
І гетьман із життя пішов.
Але живі не забувають,
Що славне він життя пройшов!
Найвидатнішим в Україні
З військових і політиків
Вважається Хмельницький нині,
Із згодою всіх критиків.
Він добрую освіту мав,
Що в школі єзуїтів дали.
Він участь у повстаннях брав,
Коли в полон його забрали.
А повернувся із полону
Він обережним козаком:
Притримувався він закону, -
Став Чигиринським сотником.
Але випадок один стався
І все життя йому змінив:
В його маєток увірвався
Поляк Чаплинський, - сина вбив.
Тоді наш «Хмель» за справу взявся
І риси бунтаря набув,
На Запорозьку Січ подався,
А там і гетьманство здобув.
Зумів створить могутнє військо
З юрби селянства й козаків,
Підвів народ до себе близько,
Знайшов діяльних ватажків.
З суспільства безнадію зняв,
І гордість відродив рішуче.
Народ на ноги він підняв
І розпочав повстання жгуче.
Він став провідником усіх
Людей пригноблених в країні.
Хоч він зробить помилки встиг,
Йому ми дякуємо й нині.
Най суперечливим у нас
Є пан Мазепа, зрозуміло.
Бо з нього москалі в той час
Зробити ворога зуміли.
Він сам із знатної родини,
Розумний хитрий дипломат,
Був патріотом України.
Він розробив свій варіант:
План об’єднання України,
Ідею незалежності створив,
Як самостійної родини.
Із цим він все життя прожив.
Плану здійснитися завадив
Збіг несприятливих обставин.
Але країну він не зрадив!
І був поетами прославлен.
А це ознака перемоги,
Хоча не всі із нею згодні.
Все ж правда з’єднує дороги, -
І маєм волю ми сьогодні.
Така історія народу,
Який обрав нелегку долю.
Сам Бог надав тепер нагоду,
Щоб зберегли ми з вами волю.
1995 рік
ID:
343942
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 14.06.2012 14:50:27
© дата внесення змiн: 14.06.2012 14:50:27
автор: Ірина Кузьменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
