і очей
тих єдиних
аби взавтра їх не забути
тих що небом по піднебінню
тих що терпнуть в повіках тихо
не дають уночі
заснути
аби справді їх не забути
аби й взавтра по піднебінню
дощ зболілий
минулорічний
утікав від очей єдиних
і вернувся до мене
ніччю
аби й потім
очей єдиних
аби й потім
і не інакше
аби й потім
по піднебінню
сонцем
небом
і навіть
снами.
