(Лист безпритульного з-за кордону)
…Вже Свята надходять. Вітаю Вас, мамо рідненька!
Давно не писав. Вибачайте – все якось «не йшло»…
Та, Ви не турбуйтесь – тут зовсім не зле, моя ненько.
Вже скоро приїду. Лиш Вам би там добре було!
(А як же повім я, що зовсім не тішуся святом,
Що я – безпритульний, (чи – бомж), як говорять у нас,
Що гарне життя шкереберть покотилося градом,
Тому і пишу я, що вже телефон свій «відпас».)
Робота моя не важка, хоч платня невелика –
Все більше з людьми, як приїду колись – розповім.
І спортом займаюсь… Недавно зустрів чоловіка,
То бігали разом. Тепер подружилися з ним.
(Ох, бачили б Ви, як стою я – жебрак – попід плотом,
Як з сорому б зразу під землю пішов, якби зміг.
А бігали… Так! Не хотілось сидіти за дротом,
То «дерли» обоє, що порох курився з-під ніг.)
Помешкання маю, наразі не дуже просторе,
Та – свіже повітря, опалення… Й все це – моє.
А ввечері часто я бачу розкішнії зорі,
Такі ж, як у Вас там, напевно, над хатою є.
(А що – написати, як рік вже в коробці з картону
Живу під мостом на решітці, здається, з метро?
Що вигнали з хати, коли не платив я «патрону»,
Щоб серце боліло?.. Та, краще зламаю перо!)
Тож, Ви не журіться, себе бережіть, моя нене.
Я звик вже до всього і всього тут є досхочу!
Ще трішки побуду – не думайте часто про мене –
Придбаю квитка на літак і до Вас прилечу.
(Придбаю, еге ж!.. Коли я й на автобус не маю.
Коли намагаюся встати, та, мабуть, дарма…
Чому ж ти, життя, мене кинуло в пекло із раю,
Коли я спіткнувся?.. Невже звідси шляху нема?..)
03.01.12
Сильно! Але хіба можна такі страхи змальовувати у свято?! Не хочу думати, що це реальність, але, якщо таки так, то дай йому Боже змогу піднятися з дна і стати знову на ноги!
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Виходить, що можна.... Свято не завжди і не для всіх однаково виглядає. Про це треба пам"ятати тим, кому ще весело.