Убита. Розтоптана. Зламана. Крила-рани…
Найкраща й найгірша з істот на землі неземних.
Як би ти змогла — полетіла б услід за вітрами.
Та де ж ті вітри?.. Заховались у душах чужих.
Убита. Розтоптана. Зламана. Біс чи янгол?
Та, зрештою, янголом був і диявол колись.
Розгублена. Стомлена. Злякана. Йдеш по грані.
Шукаєш себе й не знаходиш у своїй душі.
Межа. Як струна. Не зірвись. Ну чому ж не злітаєш?!
Забула про крила? Чи просто вже стала як всі?
Ти янгол чи біс? Гра з вогнем. Чорне з білим мішаєш.
А як же інакше? Признатись, ми всі не святі.
Ідеш. Крик юрби. Як кинжал. Ну й набрид тобі галас!
Тоненька мотузка, мов місячний промінь сія.
Іди. Ти дойдеш. Ти злетиш. Лиш би ти не зірвалась.
В буденності порох осколками зір не лягла.
Эта девочка - бес? Вы не знаете, кто она есть. Я молюсь на нее ежедневно, ломая фаланги. Эта девочка здесь, но как будто спустилась с небес. Эта девочка - ангел.
Marika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мы по жизни - из двух. Проклят враг - верный друг. Наши крылья извечно серы. Мы из льда да в огонь. И в сплетеньи ладонь, тел и душ в родилась наша вера.
Признатись,не сподівалась 
Приємно 
нормально 
