Важко стояти, ще важче не впасти,
Важко зламати піснею грати,
Важко на музику душу покласти,
А ще важче її проспівати.
Не хочу, щоб здіймались вгору руки,
Не хочу, щоб мені кричали: «Браво»!
Від зустрічі йдемо ми до розлуки,
І кожен на помилку має право.
Моя любов, моя печаль і втіха.
Із піснею мене вітри вінчали!
Я хочу, щоб у залі було тихо,
Лиш голос мій і музика звучали.
Змивають сніг весняні теплі грози,
Я вірю в пісню, а іще – в удачу,
Якщо у когось в залі світять сльози,
То знайте, що і я на сцені плачу.
Минають дні, летять роки навстрічні,
Даремно їм кричати: «Зачекайте!»
Іду у пісню, наче йду у вічність,
Іду до вас, і ви мене стрічайте…
Дуже гарно пишете!
