Ну, розкричись на мене,
Гаркни щосили!
А я роздягнена вийду…НЕБО!!!
Немов то весна, жбурни до ніг Ворскли
Золоті оберемки вогню
З-під молоту Тора, мов данину ,
чи коштовні дари …
На дорозі гамселить барабанний оркестр,
Любовно лупцює асфальт
Кришталевими паличками ударник…
І сіється на моє гаряче тіло
Срібло, зчищене з опуклих боків
П’яного місячного ляща…
Заливається сміхом
Потік відчайдушних червоних та чорних автівок.
Фонтанують пастки зубастих калюж.
Босі ноги, голі руки…
Маленьке плаття соромиться
Своїх нових принадних форм…
Волосся … Лице…
Все одного ґатунку – мокрого…
Н-е-е-б-о-о!
Дихання остовпіло від таких гарячкових рухів,
Від здивованих вигуків крихітних перехожих.
Я лечу і можливо моя зачіска розтеліпалась,
Ситець десь непристойно задерся,
Груди можливо сміливо випнулись.
Та й грець!
А я лечу, я піднімаюсь, мов альпініст,
чіпляючись за вусики медуз,
за модні дрети наднебесних хіпі,
за мідні і дзвінкі гітарні струни,
сповзаю захмеліла на канапу хмар…
Грозою випещена плоть
Не хоче повертатись до буття…
Та спробуй, зажени мене до хати!!!
…НЕБО…
23.07.2011р.
Маленьке плаття соромиться
Своїх нових принадних форм…
ти як Маргаріта (образ Булгакова)...
Я лечу і можливо моя зачіска розтеліпалась,
Ситець десь непристойно задерся,
Груди можливо сміливо випнулись.
давай, розгроми ще сміхом....
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені імпонує твоя бурхливісь у всьому! Дякую! , добре що Маргарита,а я боялась ти мені скажеш що тобі це місце Чака Паланіка нагадує ("колискова")
Таких живих образів, щораз нових у Тебе завжди повні пригорщі
І сіється на моє гаряче тіло
Срібло, зчищене з опуклих боків
П’яного місячного ляща…
Щось неймовірне!!!!!!!!!!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна, радію такому живому та енергійному відгуку з твоїх вуст!